МИРОПОМАЗАННЯ

Миропомазання є Таїнство, в якому при помазанні частин тіла в ім’я Духа Святого, віруючому подаються дари Святого Духа, що дають зростанню во благодаті Божій та укріплюють у житті духовному.

Це Таїнство звершується над новоохрещеним зразу після Хрещення. Його мають право звершувати як єпископ, так і священики.

Святим миром називається приготована особливим способом та освячена суміш із пахучих речовин та єлею.

При здійснені Таїнства святим миром хрестоподібно помазуються віруючому такі частини тіла: чоло, очі, ніс, уста, вуха, груди, руки та ноги, щоб освятити всі почування і всі діяння нового християнина. На кожне помазання частин тіла священик промовляє такі слова: “Печать дару Духа Святого. Амінь“.

Таїнство миропомазання як і Хрещення не повторюється.

ХРЕЩЕННЯ

Taінство хрещення є таке священнодійство, в якому віруючий у Христа, через триразове занурення тіла у воду, закликаючи ім’я Пресвятої Тройці – Отця, і Сина, і Святого Духа, омивається від первородного гріха, а також від усіх гріхів, вчинених ним до хрещення, відроджується благодаттю Духа Святого в нове духовне життя (духовно народжується) і робиться членом Церкви, тобто благодатного Царства Христового.

Tаїнство хрещення встановив Сам Господь наш Iсус Христос. Він освятив хрещення Своїм власним прикладом, охрестившись від Іоана. Потім, після Воскресіння Свого, Він дав апостолам повеління: “Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мф. 28:19). Хрещення необхідне кожному, хто бажає бути членом Церкви Христової. “Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти у Царство Боже“, – сказав Сам Господь (Ін. 3:5).

Для прийняття хрещення необхідні віра та покаяння. Православна Церква хрестить немовлят за вірою їхніх батьків і хрещених батьків. Для цього і бувають при охрещенні хрещені батьки, щоб поручитися перед Церквою за віру охрещуваного. Коли він підросте, вони зобов’язані навчити його віри та потурбуватися про те, щоб їхній хрещеник став істинним християнином. Це священний обов’язок хрещених батьків, і вони тяжко грішать, якщо нехтують цим обов’язком. А на те, що благодатні дарування даються за вірою інших, нам дана вказівка у Євангелії, при зціленні розслабленого: «Ісус, побачивши віру їхню (тих, хто приніс хворого), говорить розслабленому: «чадо, відпускаються тобі гріхи твої» (Мк. 2:5).

Деякі протестантські віровчення вважають, що не можна хрестити немовлят, і осуджують православних за здійснення таїнства над немовлятами. Але основою для хрещення немовлят послужило те, що хрещення замінило старозавітне обрізання, яке чинилося над восьмиденними немовлятами (християнське хрещення названо обрізанням «нерукотворним») (Кол. 2:11-12); і апостоли хрестили цілі родини, де, безсумнівно, були і діти. Немовлята, як і дорослі, причетні до первородного гріха і мають потребу в очищенні від нього. Сам Господь сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже» (Лк. 18:16).

Оскільки хрещення є духовне народження, а народжується людина один раз, то й Таїнство хрещення над людиною здійснюється один раз. «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. 4:5).

ПРИЧАСТЯ

Любов Господа нашого Ісуса Христа до людей є надзвичайно великою та неосяжною, адже Він добровільно прийняв смерть на Хресті заради нашого спасіння, а також дарував кожному з нас можливість єднання з Ним у святій Євхаристії. Це головне Таїнство Церкви, під час якого віряни причащаються істинних Тіла та Крові Господа Ісуса Христа на відпущення гріхів і для життя вічного. Євхаристія є основою головного православного Богослужіння – Божественної літургії. Під час неї Спаситель через Причастя Своїх Тіла і Крові дає нам, Своїм дітям, охрещеним в Ім’я Святої Тройці, увійти в єднання з Ним – Світлом, Істиною, Життям – щоби жити в нас і щоби ми жили у Ньому.

Причастя є Таїнство, в якому віруючий (православний християнин), у вигляді хліба та вина, приймає (споживає) iстинне тіло і кров Господа Icyca Христа і через це таємниче з’єднується з Христом і стає причетником вічного життя.

Taїнство святого причастя установив Сам Господь наш Iсус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань та смерті. Він Сам звершив це Таїнство: “Взявши хліб і подякувавши (Богу Отцю за всі Його ласки до роду людського), розламав і подав ученикам, промовивши: “Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, подав ім, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене” (Мф. 26:26-28; Мк. 14:22-24; Лк. 22:19-24; 1 Кор. 11:23-25).

У розмові з народом Iсус Христос сказав: “Якщо не будете споживати плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому” (Iн. 6:53-56).

Згідно з заповіддю Христовою, Таїнство причастя постійно звершується у Церкві Христовій та звершуватиметься до кінця віку за Богослужінням, яке називається Літургією, під час якої хліб і вино, силою та дією Духа Святого, перетворюються, або переосутнюються на істинне тіло й істинну кров Христову.

Євхаристія – найбільша подяка Церкви Господеві. Люди, які радіють надзвичайній Любові Бога, що у всій своїй повноті проявляється в Таїнстві Причастя, стають співпричасними Богу. Якщо ми справді здатні прийняти цей дар з вдячністю та щирою радістю, наша участь в Євхаристії буде належною, для спасіння душі та тіла, а не в суд та осудження, і увінчається у вічному і блаженному житті разом із Господом

Перші християни причащалися кожної неділі, але тепер не всі мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Однак св. Церква заповідає причащатися у кожен піст і не рідше одного разу на рік.

До Таїнства св. Причастя християни повинні підготувати себе говінням, яке полягає у молитві, постуванні, примиренні з усіма, а потім – сповіддю, тобто очищенням своєї совісті в Таїнстві покаяння. Tаїнство св. Причастя по-грецьки називається Євхаристією, тобто “подякою“.